Коли в домі з’являється перша книга для малюка без тексту, часто виникає розгубленість. Книга ніби правильна, гарна, рекомендована, але незрозуміло, як саме її читати. Здається, що без тексту читання не відбувається. Насправді ж у ранньому віці читання виглядає зовсім інакше.

Для малюка це важлива спільна дія, контакт і присутність дорослого, а не стільки історія з початком і кінцем. Коли ви вперше читаєте вашій дитині, вона зчитує ваш голос, ваш погляд, навіть рухи й повторення. Ось так просто й природно в читанні формується перший досвід мови й уваги.

 

Починаємо з обкладинки

 

Починати варто з обкладинки. Не пропускаючи навіть її, ви уже показуєте інше відношення до книги. Не поспішайте гортати сторінки. Покажіть дитині зображення, назвіть його, поверніться до нього знову. Для маленької дитини обкладинка — найсильніший візуальний стимул. Якщо книга постійно перед очима й не викликає реакції, це не означає, що дитина не любить читати. Частіше це сигнал, що саме ця книга уже не відповідає її теперішньому етапу розвитку й потребує заміни. Тут в пригоді нам буде "ротація" книг.

 

Читання для малюків неможливе без повторення і повторювати одне й те саме слово, жест або інтонацію буде зараз найкращим способом навчання. Саме через повторюваність мозок починає впізнавати й поєднувати образ зі звучанням. У якийсь момент дитина починає доповнювати вас поглядом, звуком або рухом і це вже можна вважати участю у читанні.

 

Повторення

 

На прикладі цієї книги розглянемо, як читати малюку.

Покажіть дитині малюка на обкладинці. Скажіть:
«Це малюк. Малюк. Де малюк? Ось малюк».

 

Використовуйте повторення, змінюйте інтонацію. Вказуйте на очі, роблячи рух вказівним пальцем, ніби муха літає над предметом і сідає на нього. Називайте «око». Запропонуйте малюку показати око пальчиком.

 

Можна додавати прості дії:
«Давай полоскочемо малюку ніжку» — імітуємо рухи, видаємо звук лоскотання.

 

Якщо в книзі є багато повторюваних зображень, вказуйте на кожне й називайте: «малюк», «малюк», «малюк». На кількох наступних сторінках зробіть паузу й протягніть перший склад слова — можливо, дитина доповнить його.

 

Кожну емоцію можна проговорювати й імітувати. Це цікаве й розважальне завдання, яке заохочує дитину до взаємодії. Можна використовувати прості фрази на кшталт:
«Малюк сміється», «малюк плаче», «малюк думає».

Прості дії

 

Імітуємо, що нюхаємо підгузок на картинці, і вимовляємо:
«Фууу, який запах».

Використовуйте власні природні слова й інтонації. Додавайте жести — закривання носа, відмахування рукою. Емоційно показуйте мімікою свої відчуття.

 

Можна супроводжувати читання простими дотиками:
«Погладимо малюку ручку»,
«А тепер ніжку»,
«Погладимо по волоссю».

Уникайте постійного «Що це?»

 

Батьки часто роблять помилку, постійно запитуючи дитину про те, чого вона ще не знає. Показуючи на кожне зображення й багаторазово запитуючи «Що це?», ми напружуємо дитину й перетворюємо читання на допит.

 

Набагато кращою альтернативою є прості вказівки й коментарі.

 

Наприклад, побачили в книзі чашку — кажемо:
«Дивись, чашка. Давай поп’ємо», супроводжуючи це звуком сьорбання.

 

Побачили ложку — імітуємо рух піднесення ложки до рота.
Побачили барабан — не запитуємо, що це, а показуємо, як по ньому стукати просто в книзі.

Жести й звуки

 

На сторінках із їжею показуйте дитині дії жестами й доповнюйте їх звуками.
Можна імітувати, як ламають шматок хліба, підносять ложку до рота, кусають яблуко, сьорбають суп або нюхають їжу. Чим яскравішими й живішими будуть ці звуки та рухи, тим цікавішим для дитини стане процес читання.

 

 

Вибір книг

 

Важливу роль відіграє і сам вибір книг. Для першого читання варто з обережністю ставитися до звукових і світлових книжок-розважалок. Вони швидко захоплюють, але не залишають простору для живої взаємодії з дорослим. У таких книгах фокус уваги зміщується з мови й контакту на кнопку, звук або ефект. Дитина взаємодіє не з книгою, як джерелом змісту, а з об’єктом стимуляції. Це не означає, що такі книги заборонені, але для формування любові до читання вони рідко стають опорою і краще, коли більшість ваших книжок буде картонною.

 

Натомість книги з реалістичними зображеннями, простими сюжетами й зрозумілими образами дають значно більше можливостей для розмови, спостереження й спільної уваги. Коли дорослий вказує на предмет, називає його, повторює слово з різною інтонацією, дитина не проходить перевірку на знання — вона отримує мовну модель.

Голос дорослого в цьому процесі має велике значення. Інтонація, паузи, тембр, ритм мовлення створюють емоційний контекст. Малюк може ще не розуміти значення слів, але дуже точно зчитує настрій. Саме тому одна й та сама книга може заспокоювати або захоплювати — залежно від того, як її читають.

Книга для малюка не обмежується лише зоровим сприйняттям, вона "оживає" через рух. Коли ми показуємо жестами прості дії: імітуємо нюхання, їжу, дотик, звук. Тут доречними можуть бути й книги з віконцями або простим інтерактивом, адже вони можуть добре працювати як інструмент заохочення, якщо дорослий залишається провідником процесу. Відкривання віконця стає частиною читання, а не самоціллю. Важливо, щоб дитина поступово розуміла: книга — це не іграшка, а простір для спільного якісного часу, дозвілля та отримання нової цікавої інформації, навіть якщо в ній є елементи гри.

Місце для читання

 

Організована зона читання дуже важлива для того, щоб прищепити дитині любов до книги. Порядок у цій зоні допомагає дорослому спостерігати, яка саме книга вже не викликає інтересу, і вчасно замінити її. Не тому, що дитина фізично не може дістати книгу з купи інших, а тому, що вона бачить її щодня й більше не реагує.

Важливо: потурбуйтесь про організацію книг в доступі дитини, щоб читання не мало бар'єрів!

 

З часом читання природно змінюється, коли словниковий запас дитини зростає, кількість зображень на сторінці може зменшуватися, а текст з’являтися поступово. Перехід до книг із текстом не має бути різким. Спочатку це прості фрази й мінімум деталей, більше «повітря» на сторінці. Дитина, яка мала досвід спокійного, живого читання без перевантаження, значно легше приймає такі книги й довше утримує увагу на них.

 

Отже, читання в ранньому віці не має академічної мети й не повинно бути підготовкою до школи. Вважайте його способом побути разом, слухати одне одного, дивитися й помічати деталі книг, вигодувати свої сюжети, говорити про важливе. Навіть кілька хвилин щодня створюють відчуття близькості та безпеки. Саме з цього досвіду згодом й виростає інтерес до книги та того, що йдеться в книзі.


Читайте також про: