Хочу підняти цю важливу тему, бо часто помічаю, як батьки тривожаться по цьому питанню: «Моя дитина не достатньо самостійна», «Вона постійно потребує мене й не хоче гратись сама», «Моя дитина грається не так, як мені б хотілось!», «Вона не правильно все робить і я ледь стримуюсь, щоб не поправити її.»

Що ж, у мене для вас декілька пропозицій:

1. Як щодо того, щоб розслабитись?Ми знаємо, яка важлива є гра дитини. Ми розуміємо, що необхідно підтримувати її, але інколи, ми настільки зациклені на цьому, особливо коли не виходить, що в цій атмосфері у дитини й не може щось вийти.

Ви знаєте, що дитина легко зчитує ваш тривожний стан, коли ви уже продумали ідеальний план, як сама вона зараз буде гратись.

Особливо помічаю в розмовах, які очікування стосовно іграшки іноді бувають. Відчуття, ніби я оберу зараз ту саму правильну іграшку й вона розв'яже всі проблеми — дитина точно буде гратись. Проте, так може не бути. Й ми розчаровуємось, втрачаємо мотивацію спостерігати за цим процесом чи змінювати середовище. «Все, не працює, то ваше Монтессорі!»


Чому може не працювати?


Ми могли не до кінця зрозуміти потребу віку. Можливо, дитина ще не проявляє інтерес до цього процесу. Він обовʼязково настане, але можливо ще не зараз. Тому, малюку може банально бути не цікаво, поки що. Або дитина фізично не може виконати вправу, знову ж таки, поки що.

Я уже говорила про те, чому так важливо не купувати іграшки «наперед». Послухайте цю інформацію ще раз, бо вона дуже важлива!

 

Й мене так обурює, коли помічаю у багатьох нових виробників, що відверто не мають уявлення, як розвивається дитина, їх рекомендації стосовно того, як можна презентувати коробочку постійності дитині, що ще навіть перевертатись не навчилась. На жаль, це ніхто не регулює, тому тільки ми батьки повинні памʼятати, коли й що варто чи не варто купувати!


Як памʼятка, у нас є посібник, щоб ви нічого не пропустили й не купили зайвого.

Також, раджу вам прочитати мої дописи, про розвиток схеми гри та сенситивні періоди. Це дасть розуміння, що це за такі етапи розвитку й що дитині запропонувати в той період, з чим вона точно буде гратись.



2. Привʼязаність та безпека — допоможуть вам побудувати гру дитини.

Коли моїй донці виповнився рік, я мала досвід її спокійної й довгої гри, що не могло мене не радувати. Адже нарешті, всі мої старання по організації середовища та підбору матеріалів, дали свої плоди. Отже, я чомусь вирішила, що прийшов час і я можу взяти собі більше роботи, бо дитина достатньо самостійна. Вгадайте що. Вся моя ідилія зруйнувалась. Донька стала буквально прилипати до мене. Постійно вимагала й потребувала уваги. Я злилась і на себе й на неї. А в голові постійно "висіла" не виконана робота, про що я лише й могла думати. Думаю ви здогадуєтесь, чому таке сталось.

Важливо також розуміти, що у дитини бувають різні дні. Бувають дні, коли й немає настрою на гру і це цілком нормально. Тоді ми приділяємо їй більше уваги. Бувають періоди, коли дитина взагалі потребує нас на всі 100%, під час відлучення від ГВ, знайомства з горщиком, переїзду, хвороби чи адаптації до садка. В ці моменти ми не можемо очікувати від дитини, що вона зараз буде робити все, як експерти пишуть й гратись по всім нормам.
Чим більше опори, безпеки й спокою ми будемо давати в цей період - ти дитині буде легше його пройти й все ж гратись, навіть коли ми на це й не розраховуємо.

Додатково, раджу вам такі мої дописи для ознайомлення з цим питанням.