Зараз ринок пропонує нам безліч варіацій бізі-ігор, як от: куби, дошки, планшети, книги чи навіть цілі ігрові будинки. Останні роки вони стали настільки популярними, що здається уже жодна сімейна кав’ярня чи хол педіатричного відділення не можуть обійтись без них. І це працює. Дітям справді цікаво з ним працювати, що тішить батьків, бо це точно краще, ніж заспокоювати дитину від хвилювань у нових місцях. Від того, багато батьків вирішують придбати це чудо й додому, адже дитині було так цікаво.
І тут з'являється питання: чи корисні бізі-борди для тоддлерів?
І так, і ні:
У певних ситуаціях бізі-борд може стати чудовим способом зацікавити дитину та залучити її до змістовних занять. Вони особливо корисні в дорозі чи під час очікування в ресторані. Бізі-борди сприяють розвитку дрібної моторики, що може допомогти в освоєнні самостійної гри.
З іншого боку, бізі-борди, як випливає з назви, можуть бути надто "перевантаженими". Так, ми хочемо, щоб діти були зайняті корисними активностями, але важливо враховувати, як саме ми це організовуємо.
Деякі бізі-борди містять так багато елементів, що дитині може бути складно зосередитися на одній дії. Відповідно, вона не зможе зосередити свою увагу на одній діяльності. Нам важливо розвивати це вміння через гру, щоб не отримати в майбутньому дитину шкільного віку, якій дуже складно зосередитись на навчальному процесі чи загалом концентруватися на одній темі/завданні на певний час.
Ще одним жирним мінусом бізі-бордів є нелогічність елементів. Й тут ми бачимо розетки, які нічого не вмикають й плутають дитину у її розумінні середовища, вмикачі, від яких не загоряється світло тощо. Це не дає дитині логічно завершити діяльність, щоб побачити результат своїх старань, як, наприклад, ми це бачимо в роботі з пазлами чи у творчій роботі. Ніби ці елементи покликані давати безпечний життєвий досвід, але в той самий час, вони його не дають.
На перший погляд, може здатись, що всі ці ґудзики, кнопки й пряжки, мають допомогти дитині засвоїти життєві практичні навички й тому вони близькі Монтессорі методу. Але познайомившись зі способом подачі таких занять ми зрозуміємо, що все відбувається не зовсім у Монтессорі-стилі.
Саме з цих причин ми не можемо вважати ці іграшки “Монтессорі-матеріалами”, як часто їх називають.
Ще один момент — це відсутність можливості ізолювати складність для дитини. Дуже багато різних елементів, які для кожного малюка будуть складними чи ні. Ми не зможемо чітко й точно запропонувати дитині лише ту діяльність, що буде їй допустимо складною й посильною. Й не можемо виключити ті елементи, які не будуть цікавими чи не нестимуть жодної користі. А у кожної дитини рівень здібностей є різним, в один й той самий вік.
Але такі ігри й дошки ідеально підійдуть саме для залів очікування, ресторанів, ігрових, в дорогу, адже це ті міста де нам справді потрібно відвернути увагу дитини. Саме через кількість ігрових елементів на нервову систему дитини бізі-борд спрацьовує, як мультфільм. Адже одночасно дитина отримує безліч сенсорних стимулів. Саме тому й ми помічаємо таке швидке залипання на предметі. Нарешті дитині дали доступ до таких дорослих речей. Проте, варто пам'ятати, що для дому одна така іграшка точно не замінить заняття, необхідні дитині для поступового освоєння свого простору. Вана також не зможе замінити базові сортери, конструктори, пазли тощо. Тому, не є тим універсальним рішенням, що позбавить вас потреби поновлювати іграшки для гри.
А ще часто помічаю, що інтерес до такого предмета вдома згасає дуже швидко й адаптувати його якось потім кладно. Тому ми просто струшуємо пилюку із закріпленої до стіни частинки інтер’єру.
Все ж, існують бізі-іграшки, на які варто більше звернути свою увагу, якщо ви так сильно мріяли про цю гру, але не знали яку саме обрати. То ж, нижче мій особистий вибір вдалих рішень, як педагога:
Додаткові матеріали:
Quiet Books and Busy Boards: Are They Montessori?
Why are Busy Boards not Montessori?