Можливо, вам уже доводилось чути таку думку, що метод Монтессорі не сприяє розвитку уяви, адже дітям взагалі не читають фантастичних історій, казок та не заохочують до ігор з єдинорогами, драконами й іншими вигаданими істотами. 

 

Звідси й виникло багато сумнівів, щодо методу, адже як так, не читати казок? 

 

Здається найпершою книгою яку подарували моїй донці рідні ще в перші місяці життя була збірка казок. От, як їм обґрунтувати, що ми не будемо читати казки своїй дитині?

 

Давайте розбиратись в цій темі й сподіваюсь, вам стане достатньо аргументів та доводів, щоб прийняти власне зважене рішення!

Педагоги переконані, що таке упередження виникло, через сплутані визначення «фантазії» та «уяви», які є двома зовсім різними концепціями. 

 

Тоддлери володіють "абсорбувальним розумом" і ще не здатні до абстрактного мислення та уяви, яка з нього випливає. Фантазія та багато сучасних іграшок (наприклад, єдиноріг, що говорить) ґрунтуються на абстрактному мисленні. Саме з цієї причини Марія Монтессорі радила не пропонувати дитині світ фантазій занадто рано.

 

Фантазія — це історії та ідеї, які виходять з світу, що не існує (феї, дракони, коні, що говорять тощо). 

Уява — це здатність створювати зображення чи сценарії у своєму власному розумі, незалежно від наявних чуттєвих вражень.

Так чим же вони різняться насправді?

Фантазія — це, наприклад, давати дитині дерев'яні або вʼязані фрукти, замість того, щоб використовувати справжній апельсин, щоб з нього вичавити сок. Фантазія — це читання книги про собак, що говорять, замість того, щоб читати книгу про різні породи собак по всьому світу.

Уява — це коли дитина на дитячому майданчику уявляє себе зайчиком, тому що вона вперше побачила живого зайця. Уява — це, коли діти грають у "сім'ю", бо вони намагаються відтворити ролі, які їм показані вдома.

Уява є вродженою у людському розумі. Вона є джерелом нашої творчості і одним із способів опрацювання інформації про дивовижний світ навколо нас.

Монтессорі метод стверджує, що для маленької дитини все, що вона зустрічає, наповнює її захватом і дивом. Тоддлери ще не мають достатнього досвіду та аналізу, щоб відрізнити вигадане від реального. Тільки у віці близько 6-и років розвивається ця здатність. 

Для малюків весь світ ще настільки новий, цікавий та фантастичний, що звичні нам тварини, рослини, навколишнє середовище та справжні люди захоплюють їх не менше, ніж захопили б вигадані та нереальні предмети.  Дитина, яка ніколи не бачила справжнього коня, не зможе осягнути, вигадка це чи реальність, коли ви представите їй коня в одязі, що ще й говорить.


Тому, наше завдання, дати діткам в першу чергу базові знання про реальний живий світ, наповнити їх розум істиною. І не хвилюйтесь, коли прийде час, й дитина стане достатньо дорослою, вона буде здатна осягнути й вигаданий світ. Адже задумайтесь, чи справді всі казки варті уваги наших дітей? 
Так, вивчення фольклору дуже важливе! Як і вивчення цифр чи звуків нашої мови. Але ж ми не вивчаємо їх у рік, вірно? Ми чекаємо на готовність дитини впоратись й опрацювати ці знання. 

 

 

Те саме й стосується вигаданих речей. 
Тільки коли наш малюк здатен відрізнити, це існує чи ні, дитина зможе зробити правильні висновки щодо отриманої інформації. 

 

Саме тому монтессорі-педагоги в першу чергу надають своїм учням реальні, автентичні матеріали, а не пропонують їм штучні чи фальшиві.

Засвоєння бази реальності з навколишнього світу відбувається через освоєння навичок практичного життя. Замість того, щоб давати дітям іграшковий набір посуду та їжі, їм одразу пропонують справжні реальні об'єкти. Так дитина засвоює, що її дії призводять до певного результату, її старання мають мету. В цьому процесі вона не лише фантазує, вона уявляє себе дорослим, можливо, кухарем, вона розвиває моторику, координацію, сенсорику, акуратність, самостійність й безліч потрібних для життя навичок!

Навіщо давати дитині іграшкові аксесуари для прибирання, якщо все, що вона зможе зробити з ними — фантазувати, що вона прибирає. Натомість ми можемо одразу надати реальні предмети для прибирання відповідних розмірів. В такому разі дитина буде не тільки розвиватись фізично, а й буде відчувати себе повноцінною частиною середовища, буде здатна контролювати процеси й приймати рішення стосовно свого простору.

Коли діти вступають в другий період розвитку, приблизно від 6 років, підхід дещо змінюється. В цей період діти здатні розрізнити реальність та фантазію, тому фантастичні книги вже не будуть розглядатись, як не бажані.

В Монтессорі методі існують надважливі та фундаментальні уроки про Всесвіт, життя на Землі й саме людство, що пропонуються після 6-и років. Цю інформацію подають у вигляді розповідей, що є правдивими, але в той самий час, дітям дають змогу уявляти себе в ключових історичних моментах. Діти шкільного віку намагаються знайти своє місце у Всесвіті і їх рівень уяви допомагає їм це зробити.

В сучасному світі практично неможливо уникнути фантазії. Навколо нас дуже багато реклами, телевізійних програм, дитячих книг та медіа. Що вже казати про інших дітей на тому ж дитячому майданчику з їх, інколи навіть жахливими, іграшками. І я, як мама, що відбивалась від тих самих нереалістичних подарунків для власної доньки, від всіх рідних — можу це зрозуміти, як ніхто! Коли ваша дитина ще маленька, ви здатні уникати цього. Ви здатні обирати іграшки, які вважаєте корисними для ваших дітей. Але коли дитині вже за три, то готуйтесь до подібних питань: "А де живе ця істота?", "А чи існують привиди?", "А як відьми літають" (болючі питання для монтессорі-батьків на передодні Хелловіну).

Мені це було дуже складно ще й тому, що донька відвідує звичайний державний садок. Проте, я неймовірно задоволена, що до трьох років, мені все ж вдалося обмежити цей вплив фантастичного й вигаданого й подарувати їй базу реальних знань про світ.
Зараз я навчилась відповідати чітко на всі її питання. Пояснювати, що це справжнє, а це ні. Так буває, а це просто вигадка. Найголовніше, продовжувати й далі віддавати перевагу реальним історіям, науковій літературі, тому контенту, що справді згодиться їй в житті. Це не просто, але це моє рішення на реальність цього світу.

 

 

Буду щаслива почути про ваш досвід, адже мені дуже важливо розуміти, чи відгукнулась вам дана стаття!