Чи потрібно й справді «Слідувати за дитиною?»

та чи правильно деякі батьки трактують славнозвісний заклик Марії Монтессорі «Follow the child»?


Важливо розуміти та пам'ятати, що саме означає цей принцип і як він працює в навчальному середовищі Монтессорі. Інакше, навіть найкорисніша порада може не працювати.


На початку 1900-х років доктор Марія Монтессорі відкрила свій перший центр для дітей у соціально та економічно депресивному районі Риму.

Її завдання було надзвичайно важким: навчати групу дітей різного віку, які зовсім не мали досвіду навчання і не піддавались навчанню чи дисципліні, на думку суспільства.

Замість того, щоб примусово вводити дітям заняття, Монтессорі вирішила просто спостерігати за ними.

Те, що вона відкрила під час своїх спостережень захопило і зачарувало її — молодші почали інстинктивно вчити самих себе!

З цих спостережень виникла філософія виховання "Слідуй за дитиною".

У монтессорі-середовищі вчителі не є лідерами.

Завданням дітей — знайти свій власний шлях, поки вчитель спостерігає за ними, роблячи все можливе для сприяння процесу навчання, допомоги, підказки на цьому шляху.

Для багатьох прихильників Монтессорі відмова від спокуси втручатися, коли дитина має труднощі з завданням, може бути, можливо, найскладнішою (і найважливішою!) частиною реалізації філософії Монтессорі у навчанні.


Натомість звичного нам стилю навчання, де вчитель розповідає дітям "істину", свій власний суб'єктивний досвід, через своє бачення та сприйняття світу й інакше бути не може— в монтессорі-класі, діти самі мають зробити власний висновок у процесі навчання та взаємодії із матеріалом. Акцент робиться на активному відкритті, а не на пасивному прийманні інформації.


Що ж стосується домашнього середовища?

Адже всі ми розуміємо, що повторити навчальний простір вдома неможливо й не потрібно. Але як же ж нам "Слідувати за дитиною?", щоб це працювало, коли ми не маємо спеціальної освіти? 

 

Найважливішим і найпершим завданням — є навчитись спостерігати за своєю дитиною (читайте допис).

Нам дуже важливо пам'ятати, що ми батьки! Ми маємо досвід, можемо проаналізувати, як в перспективі певне рішення вплине на дитину, ми маємо певні правила й порядок в нашому домі. Дитина народилась у нашому мікросвіті, нашій культурі й вона не здатна самостійно обрати глобально важливі речі. І все частіше я помічаю тенденцію того, як "Слідувати за дитиною" батьки трактують, як "Стати другом", "Дитинство без заборон", "Дитина знає краще", "Дитина може самостійно приймати рішення".

Є питання, які справді дитина може легко зробити самостійно! В моєму посібнику по Вибору іграшок та занять ви отримаєте вкінці, приємним бонусом, список тих занять та видів діяльності, які дитина здатна самостійно виконати й ми можемо їй це довірити. Напевно, найважливішим видом діяльності де справді варто повністю й на 100% слідувати за дитиною — це гра.

 



Так, дитина має свої смаки й ми маємо їх враховувати з повагою. Дитина може допомогти нам зробити багато домашніх справ й коли ми помічаємо цю її цікавість — важливо не погасити цей вогник й повірити в сили дитини!

Ми маємо, звісно ж, знати які є норми розвитку дітей, які є червоні прапорці, але якщо педіатр сказав, що ваша дитина в рік мала б уже складати вежу, а вона ще це не робить (як було в моєму випадку) — то варто поспостерігати за нею! Що справді цікаво вашій дитині? Що вона може, вміє чи хоче робити зараз, а з чим ще має труднощі? Й тоді ми можемо пропонувати їй матеріали, іграшки та заняття слідуючи за її темпом розвитку. Якщо ваша дитина не проявляє інтересу до танців, то варто запитати себе: це мій власний незакритий гештальт, чи ці танці справді такі важливі дитині, бо цілком ймовірно, що вона проявить себе краще в іншій діяльності.




Часто "експерти", що поверхнево прочитавши якусь маленьку вирвану з контексту інформацію, трактують, що монтессорі-метод — це про вседозволеність! "Де це таке видано, щоб дорослий звертав увагу на те, що хоче дитина?"

Проте, Марія Монтессорі завжди говорила про свободу в рамках, з певними правилами та обмеженнями ("Freedom within limits"). І цей важливий нюанс є основоположним в системі виховання "Слідуй за дитиною"!

Тому що, так — ми враховуємо інтереси та бажання дитини, але завжди є межі! Наприклад, я знаю, що моя донька обожнює шоколадне морозиво, але я розумію, що вона не може харчуватись ним цілодобово чи перед основною стравою. І як би вона не просила чи не хотіла я не можу слідувати за її бажанням в цьому питанні — бо я доросла і я можу проаналізувати, як це вплине на неї та її здоров'я, а дитина не здатна провести цей аналіз й тут вона не має права голосу. Це ж стосується критично важливих рішень: в яку школу поступити, який має бути режим, коли лягати спати, скільки мультиків дивитись, скільки часу на гаджети мати, чистити зуби чи ні, приймати ліки чи ні.

Ми не можемо ділити цю відповідальність з дітьми чи переклади її на них, бо дорослі тут ми! Дуже часто батьки консультуються з дітьми з цих питань замість того, що вести їх за цим правильно прийнятим рішенням.

Ця філософія фактично говорить те саме, що й теорія прив'язаності, заснована Джоном Боулбі. Дуже рекомендую прочитати книгу Гордона Ньюфелда "Тримайтеся за своїх дітей", щоб краще ознайомитись із цим питанням. Саме на ідеях Ньюфелда засноване альфа-батьківство.




Тому, нам дуже важливо тримати це в голові й давати дитині допустиму свободу для розвитку, навчання, гри, але в рамках, яких ми дотримуємось системно! Пам'ятайте, що якщо ми хочемо бути хорошими батьками, іноді доведеться відмовляти дітям й засмучувати їх, але це і є відповідальне батьківство, що знімає із наших дітей тягар приймати рішення, які вони ще не здатні зробити й справлятись потім із наслідками цих рішень.

Це здається таким елементарним та зрозумілим, проте ви здивуєтесь, як багато батьків забувають про це! Маючи власний дитячий негативний досвід надто авторитарних батьків, вони приймають рішення ставитись до своїх дітей, як до маленьких дорослих, що є не так, бо діти не дорослі! Я навіть зустрічала статті деяких експертів, що несли думку про те, що "Ваша дитина може знати краще", "Дитина може бити мудрішою за нас!".

Так от, друзів наші дітки знайдуть обов'язково, а от других батьків — ні.