На цю дуже делікатну тему, що хвилює багатьох вирішила з вами поговорити опираючись на власний досвід. Тому, поділюсь із вами нашим шляхом переселення дитини до іншої кімнати, та деякими базовими рекомендаціями експертів.

Почнемо з початку... Те, що малюк спить поряд із нами протягом перших місяців життя, не лише зручно, але і безпечно, оскільки це зменшує ризик синдрому раптової дитячої смертності (СРДС). Це також формує дуже важливий зв'язок (бондинг) між дитною й батьками та допомагає малюку швидше адаптуватись до нового світу.

І все ж, знаючи це, я досі пам'ятаю всі ті перестороги й упереждення, що мені доводилось чути, коли я казала, що донька спить в нашій кімнаті. До 4-ох місяців вона спала в нашій кімнаті та у своєму ліжечку, присунутому до нашого ліжка. Й це нас з чоловіком влаштовувало, але не оточення: "От навчиться так спати — й до школи з вас не злізе", казали мені. Й тут закрадались сумніви: "Чи все я роблю правильно? Може почати уже привчати спати у власній кімнаті?" Зараз це звучить трохи дико, але у 2018 році не було корисних блогів, де можна було б прочитати, що ти не сходиш з розуму й все робиш правильно.

Дитина ніби відчувала це моє занепокоєння й була дуже тривожною. Тут на четвертому місяці годування в мене сталась лактаційна криза. Донька просто постійно потребувала мене. А в голові я ще тримала роздуми над окремим сном. Щастя, що моя дитина була дуже цілеспрямованою й все ж, чи то вона перемогла своєю наполегливістю, чи то мої материнські інстинкти дали верх над безглуздими порадами — ми продовжили спільний сон.


Донці виповнився рік, коли ми змінювали житло й весь стрес від переїзду й ремонту поламав всі мої плани щодо відлучення від грудного годування й переселення дитини. Так все затяглось аж до трьох років. За цей час, я знайшла свої ресурси отримання якісної перевіреної інформації й підтримки. В два роки я відлучила доньку від грудного годування й почала змінювати її асоціації на сон та навчати засинати самостійно. Це був довгий процес, що забирав від мене все моє терпіння.

 

Проте ми це зробили. Й ближче до трьох років я відчула, що готова перенести місце сну доньки в її власну кімнату, що до того була лише ігровим полем. Ми довго говорили про сон в її кімнаті, про дорослішання, про її комфорт. Ми разом обрали ліжечко, склали його. Вона сама обрала постільну білизну й ми все гарно організували.

 

Звісно все було не легко для мене. Вона ще досі прокидалась серед ночі й тепер доводилось йти до неї в кімнату, заспокоювати й вкладати знов. Щаслива, що ми обрали одразу підліткове ліжко де я можу лягти зручно поряд, поки вона засне. Хоча, якщо б обрала маленьке ліжко — це було б чудовим поясненням дитині, чому я не можу залізти в її ліжко. Тоді, ми ще певний час на денний сон вкладались в нашому спільному ліжку, а на нічний — йшли в кімнату. Й так поступово перейшли до власної кімнати повністю.

Зараз, коли донці 5 з половиною років, вона уже спить всю ніч поспіль, ми нарешті відчули той комфорт, коли можемо з чоловіком переглянути ввечері фільм й не розбудити нікого чи просто розмовляти на свої теми. Тому, я не жалкую ні дня, що ми почали цей процес в той період, коли всі були готові.

 



 

 

Ось декілька пунктів, які б я хотіла почути, коли намагалась м'яко переселити дитину в її кімнату:

1. Ні ви, ні дитина не буде готова до м'якого переселення, поки тривають нічні годування. Це буде сильно виснажувати й у вас не буде ресурсу триматись цієї позиції.

2. Сон дитини має тривати хоча б 6 годин поспіль, для того, щоб вона була готова до сну в окремій кімнаті.

3. Чітко сформуйте ваші звичні ритуали перед відходом до сну. Починайте робити їх уже в новому місці. У нас це була гігієна, потім читання у новому ліжку чи колискова.

4. Краще починати перехід із денного сну у власній кімнаті. У нас було навпаки, що теж спрацювало, але обирайте зручне для вас рішення.

5. Експерти радять поступово віддаляти колиску від вашого ліжка протягом кількох тижнів, якщо дитина спала у вашій кімнаті, але у своєму ліжку. Якщо ні, можна почати з того, щоб засинання відбувалось уже в ліжку дитини, що буде присунуте до вашого.

6. Іграшки чи особисті речі дитини, що допомагають їй заспокоїтись перед сном реально працюють. Моя донька восени йде в школу, при цьому досі засинає з м'якою іграшкою. Це для неї певний якір, тому ви можете спробувати це, якщо ви не проти такого виду заспокоєння.

7. Для батьків ця сепарація може бути складнішою, ніж для самої дитини. Це абсолютно нормально і більшість батьків саме так і реагують. Навіть багато експертів зі сну вважають, що процес перенесення малюка до його власної кімнати складніший для батьків, ніж для дитини.

Якщо ви відчуваєте тривогу щодо нічного розлучення, проаналізуйте, що є причиною тривоги. Наприклад, я дуже боялась, що донька впаде вночі з ліжка й пораниться. Були дні коли я посеред ночі вставала перевіряти її в паніці, хоча вона спала спокійно. Можна виключити ці тривоги за допомогою безпечної організації місця сну й відеоняні.

Можливо, саме тут вам підійде Монтессорі рішення в організації спального місця. Про це маю окремий допис - тиць.

Західні експерти досить часто рекомендують почати таке відлучення дуже рано, місяців у шість. Це пояснюється тим, що діти до 6 місяців не мають просторового уявлення, яке зазвичай є у старших дітей. Тоді ви можете пропустити багато поступових кроків, які можуть знадобитися старшій дитині для успішного переходу до сну у власній кімнаті. Приблизно в 6-7 місяців дитина почне більше звертати увагу на своє оточення. До 8-и місяців малюк почне більше розуміти, що в кімнаті хтось є чи немає, що може призвести до тривожності при розлученні. Тому вони й радять перенести малюка до його власної кімнати до виходу цих ключових точок свідомості, щоб полегшити перехід.

 

Проте, особисто на мою думку мами, дуже важливо дивитись саме на свою дитину. Бо ці всі межі орієнтовні, й дуже раннє відлучення може бути складним для батьків також. Ви точно повинні зрозуміти для себе чи це справді необхідність й ваше бажання, чи це вплив думок інших на те, як виховувати вашу дитину.

 

Дієвим ритуалом перед сном є читання книг. Таке "проживання" через історії певних актуалньих подій в житті, допомагають діткам краще зрозуміти свої почуття. Тому дуже раджу вам такі книги в цей важливий етап дорослішання.

книги перед сном

Яким був ваш досвід та як плануєте перехід, якщо ще цього не зробили?