Як говорити з дітьми про Санту?

Листопад, а всі крамниці уже в святковому декорі. Атмосфера навколо нагадує про наближення свят, а діти з нетерпінням чекають подарунків. І тут постає питання, хто ж приносить всі ці подарунки?

Для більшості із нас це досі тригерне й болюче питання. Адже як сказати дітям про те, що Санти не існує, чи навпаки не казати, щоб "не руйнувати магію Різдва"?

А для українців плутанини ще більше, адже ми відмовились нарешті від образу Діда Мороза, проте ким його замінити? Сантою? А хіба Санта не на Різдво навідує американських дітлахів. А в нас же ж на Різдво заведено отримувати подарунки від маленького Ісусика, чи не прийнято отримувати їх взагалі?

Якщо з Миколаєм все зрозуміло, то що ж робити з подарунками на Новий Рік? Стільки плутанини... "Краще б було, як раніше", багато хто сказав би. Проте, я пропоную вам сьогодні розібратись у цьому питанні й не ускладнювати.

Оскільки можу вважати себе експертом у виховання дитини за Монтессорі методом, хочу розповісти, як на це питання дивляться монтессорі-батьки та педагоги, а ви робіть власні висновки. 

Монтессорі-педагогіка базується, в першу чергу, на формуванні реального уявлення про наш світ. А це доволі ускладнює завдання батькам, коли все навколо просякнуте фантастичними образами й персонажами. Дитина ставить запитання, на які нам складно відповісти правдиво й не плутати її ще більше. якому вірити, батькам чи рекламі? Навіть підібрати дитячу святкову літературу, що буде базуватись на реальному сюжеті є завданням із зірочкою.

Так, образ Санти чи Діда Мороза неможливо уникнути під час святкувань, але й не потрібно! Це все культурні традиції та звичаї народу, які дитині важливо знати та розуміти. Але є різниця між тим, коли ми кажемо дитині правду й вигадку! Якщо ми розповідаємо, що Санта спускається по димарю в новорічну ніч, і за цю ніч він облітає всі будинки на цій планеті — ми формуємо неправильне уявлення про реальний світ. З іншого боку — коли ми кажемо, що Санта  — це символ святкування, ми даємо реальний правдивий життєвий досвід дитині.

Ось, що сказала сама Марія Монтессорі щодо цього:
 

Одного дня мама вирішила розказати своєму маленькому синові, що Санта-Клауса насправді не існує. Коли вона це сказала, хлопчик почав сміятися й відповів: "О, мамо! Я вже давно знаю, що Санта-Клаус не існує!" Здивована, мама запитала: "А чому ж ти мені ніколи цього не казав?" На що хлопчик відповів: "Тому що це завжди робило тебе такою щасливою."

— Марія Монтессорі, із книги "Дитина в сім’ї"

Коли мене запевняють, що таким чином ми крадемо свято у дитини — у мене одна відповідь "Не лукавте!". Рано чи пізно ця велика таємниця розкриється. Вмить розвіються всі дива. Ми можемо думати, що це "віра в дива", але насправді — це великий обман. Атмосферу свята, приємні теплі спогади дарують не вигадані історії, а спільно проведені вечори в сімейному колі, цікаві історії, щирість та щедрість свят, подарунки які зрозуміло від кого, від люблячих тобі людей.

Ви повинні знати деякі факти, а потім приймати рішення. І якщо, все такий, ви вирішите, що у вашій сім'ї існуватиме історія про Санту — то це ваш свідомий і правильний вибір.

Факт:

Від народження до 6 років дитина не здатна відрізнити реальне від вигадки. Тому, якщо Ви кажете, що олені літають — дитина свято в це вірить. А коли дізнається правду, то може зруйнуватись весь її світ. Я й досі пам'ятаю цю катастрофу мого дитинства, коли однолітки розповіли "жахливу реальність".

Тому, перше завдання — дати діткам справжнє, не вигадане уявлення про світ, щоб з часом вони могли відрізнити це від фантастики. Це не зробить їх менш креативними чи творчими. Що доводять нам успіхи відомих випускників Монтессорі шкіл.

Ось деякі дослідження у вивченні цього питання:

1. Проблеми з розумінням вигаданих істот: Діти віком 3–5 років часто приймають фантазійні елементи за реальні, особливо якщо дорослі активно підтримують ці вірування. Наприклад, діти вірять у таких персонажів, як Санта-Клаус, монстри,  що забирають неслухняних тощо, і ця віра підкріплюється їхнім обмеженим розумінням реальності та впливом культурних звичаїв і дорослих​

   ResearchGate

   ​

   Albright College

2. Механізми розрізнення: З віком діти поступово починають розуміти різницю між реальним та вигаданим. Наприклад, у дослідженні британських учених з’ясовано, що трирічні діти значно частіше плутають вигадані історії з реальністю, ніж п’ятирічні. Цей розвиток пов'язаний із накопиченням досвіду та когнітивних навичок​

   ResearchGate

   ​

   Oxford Academic

   .

3. Фактори впливу: Розвиток уяви, попередній досвід та контекст мають вплив на здатність дітей розрізняти реальне та вигадане. Наприклад, якщо історія або персонаж подається в ігровій формі, діти краще розуміють його вигаданий характер​

   Oxford Academic

   ​

   Albright College

   .

4. Емоційний компонент: Деякі дослідження свідчать, що дорослі можуть несвідомо підтримувати ці помилки через власну емоційну прив’язаність до дитячих фантазій (наприклад, традицій, як-от Санта-Клаус), і це може впливати на формування уявлень у дітей​

   ResearchGate

   ​

   Oxford Academic

   .

Більше про це можна знайти в роботах, таких як "Understanding the Fantasy/Reality Distinction" від Sharon & Woolley (2004) та "Fantasy Understanding in Preschool Children" (Martarelli et al., 2015). Ці джерела вивчають, як діти поступово розвивають здатність класифікувати явища як реальні або вигадані.

Як розповісти правду про Санту?

Поясніть, що Санта — це символ свят:

«Санта, якого ти бачиш у книгах, фільмах і магазинах, — це людина в костюмі. Люди вдягаються в костюм Санти, щоб нагадати нам…»

• «…про того, хто жив дуже давно, святого Миколая, який таємно давав гроші людям, що потребували допомоги.»
• «…бути добрими та щедрими до інших людей у нашій родині чи навіть за її межами, особливо до тих, у кого менше, ніж у нас.»

Як зберегти магію свята?

Навіть, коли ми кажемо, що це вигаданий персонаж ми можемо грати в ігри та зберігати традиції свята, що близькі нашій культурі. Наприклад, писати листи, чистити чобітки для солодощів чи залишати морквинку для оленя. Всі ці речі даруватимуть та магію свята. Проте, вони будуть наповнені ще більшим змістом, адже стільки уваги й зусиль вкладають рідні, щоб створити цю магію одне для одного.

В нашій сім'ї ми все одно зберігаємо таємницю щодо подарунків і саме це очікування й передчуття зберігає сватковий інтерес та дарує приємні спогади. 

Ви можете також створити власні традиції, як от ми завжди перед святом Миколая збираємо подарунки для діток, що цього потребують. Так дитина розуміє, що може сама творити добро для інших дітей та людей. 

Читайте з дітьми про традиції й звичаї інших народів. Вивчайте різні культури й релігії. Набагато простіше пояснити дитині відмінності в святкуваннях, коли вона буде мати багатий життєвий досвід та знання, щодо інших людей. Це допоможе їй рости толерантною й поважати думки й вибір інших. 

Не руйнуйте сприйняття інших,

це їх вибір, рішення та відповідальність

Деякі батьки хвилюються, що їхня дитина скаже іншим дітям: «Санта нереальний», і їм доведеться зіштовхнутися з гнівом інших батьків. Поясніть це дітям так:

Скажіть:

«Деякі діти та дорослі можуть думати інакше про Санту, адже вони хочуть грати в гру «Санта». Це нормально, коли люди по-різному думають про різні речі. Ти можеш приєднатися до цієї гри, якщо хочеш — це весело, коли уявляєш і прикидаєшся. Або ж ти можеш залишитися осторонь. Тобі не потрібно говорити іншим людям, що «Санта не існує», тому що всім іноді подобається прикидатися, як і тоді, коли ти граєшся зі своїми ляльками, і вдаєш, що вони справжні.»

Якщо ваша дитина сперечається з іншою дитиною про те, чи реальний Санта, скажіть:
 

«Ти думаєш, що Санта реальний, а ти думаєш, що Санта нереальний. Це цікаво! Двоє людей вірять у дві різні речі.»

Що ж робити з Святим Миколаєм?

Все, що стосується святих постатей — це особиста справа сім'ї та її релігії. Дитина має знати про безліч релігій, чим вони відрізняються, які звичаї є у різних культурах та націях. Це формує у неї толерантне та емпатичне відношення до всіх людей на планеті.

Наша сім'я — християни. Й так, як ми шануємо релігійні свята, ми по особливому шануємо й постать св. Миколая. Але ми не кажемо доні, що він поставив їй солодощі у чобіток, бо це не так! Ми розповідаємо про всі його добрі справи, про те, як він став святим, й що на його честь є таке велике свято, під час якого близькі та рідні обмінюються подарунками. Ми із задоволенням читаємо книги про історію Миколая і я впевнена, що це дає їй набагато ціннійший досвід.

Ба більше, чищення чобітків в день свята є однією з наших улюблених сімейних традицій. І донька в захопливому передчутті, які ж смаколики й подарунки вона отримає цього року. Тому, з досвіду можу сказати, що правда жодним чином не вкрала магію свята в нашої дитини. Навпаки, для нашої сім'ї це ще одна прекрасна можливість створити нові спогади, проявити свою турботу, подарувати омріяні подарунки одне одному. Тому форма й зміст важливі, хоча здавалося б, невелика різниця у виразі "Мені приніс Миколай" і "Я отримала на День Миколая".

Додаткова інформація на цю тему:

Montessori on Santa Claus

Do Montessori Homes Believe in Santa?

A Montessori Approach to Santa: What It Is and Why It Works for Some Kids

Christmas and Montessori, are they incompatible?