Перше середовище малюка – це утроба матері. До дрібниць продуманий цей простір. Все, що потрібно дитині в такий тендітний період є в її розпорядженні. Нам варто подумати над тим, як зробити перший простір малюка таким же організованим. Перенасичити його зайвим – дуже просто, особливо в епоху комерціалізації. Новонародженим дуже мало потрібно для щастя.
І тут мудра природа все продумала і дала нам період "гніздування". Чи не найкращий період попіклуватися про той мікросвіт всередині нашої домівки, в який прийде малюк.
Дуже важливо під час вагітності оточити себе хорошими експертами в підготовці до пологів та годування, піклування про дитину. Знання дають велику силу – спокій, який безумовно впливає на нашого малюка. Ще в утробі він відчуває, що його чекають і про нього попіклуються. Щиро рекомендую курс допологової підготовки та майбутнього материнства "В очікуванні дива" експерта в цій області перинатального психолога Тетяну Попович.
Я згадую той період... Я була щиро впевнена, що готова бути мамою. Я так чекала на свою доньку, так хотіла швидше зустрітись із нею. З любов'ю і трепетом готувала простір для її появи. Але після народження я зіштовхнулася із реальністю: грудне годування давалось мені муками, я не змогла налагодити його одразу, закусуючи губи терпіла болі прикладання, крики дитини й шум порадників на фоні, що мені варто дати суміш. Це тривало чотири місяці.
Дитинка така тендітна. Було страшно абсолютно все:
купати одягати, брати на ручки. Тривога переростала в паніку, крики та прислухання до дихання дитини серед ночі. Я абсолютно не висипалась, не вміла налагодити сон. Я впевнена, що не одна така. Здається, що знала все, поки все не сталось. Через декілька років, на власній терапії, мені скажуть, що в мене була післяродова депресія. В рік доньки я відкрила для себе Монтессорі й світ нашої сім'ї перевернувся з ніг на голову. Я побачила ті якісні зміни у поведінці дитини, в її грі уже буквально одразу. Це так захоплює, які дітки адаптивні. Вони готові підлаштуватися під будь-яке середовище, яке їм запропонують.
Якщо мама тривожиться – і мені варто. Якщо мама спокійна – я можу розвиватись собі далі.
Ця історія була для того, щоб показати, що всі ми проходимо певні труднощі. Неважливо, як сильно ми чекаємо на народження свого малюка і як готуємось до його появи. Якщо ви зараз думаєте, що всі такі класні мами, тільки ви не справляєтесь, то це не так.
Далі, я розкажу вам те, чого не знала до появи своєї дитини. Впевнена, це полегшило б той період і додало б більше гармонії в наше знайомство.
Підготовка першого середовища малюка
Симбіоз
Перші 1,5 - 2 місяці життя дитини в Монтессорі вихованні називаються симбіозом "життям разом".
Це час для бондингу через годування, співи, купання, обійми та піклування.
За ці пару місяців ми будуємо довіру до світу у нашої дитини, ці пару місяців зіграють велику роль на весь рік життя малюка. Ці пару місяців називають четвертим триместром вагітності. "Доносити" зараз дитинку – це дати їй міцний фундамент для розвитку.
В перші дні після пологів варто вдома тримати трохи теплішу температуру, ніж зазвичай, а світло більш приглушеним. Намагайтесь не приймати зараз гостей, а побути з малюком наодинці з партнером. Проводьте в обіймах стільки часу, скільки це можливо. У Монтессорі є чудовий девайс саме для періоду симбіозу – "топпончіно" (Монтессорі матрацик). З італійської це слово можна дослівно перекласти, як «маленька підкладка» або «невеликий килимок».
“(The baby should be) carried by means of a soft mattress, something like a hammock, so that he remains in a level and horizontal position, similar to his pre-natal position.”
– Maria Montessori, The Absorbent Mind
«(Дитину слід) переносити за допомогою м’якого матраца, чогось на зразок гамака, щоб вона залишалася в горизонтальному положенні, подібно до її допологового положення».
– Марія Монтессорі, Поглинаючий розум
Вперше термін "топпончіно" ввела Марія Монтессорі, намагаючись описати маленький матрацик, на якому варто переносити малюка. Його можна використовувати з народження ще у пологовому.
Цей вид дитячого матрацика використовували в різних частинах світу. Марія Монтессорі надихнулась, спостерігаючи, як матері в Індії носили своїх дітей, коли вона жила там у 1940-х роках.
Хоча доктор Монтессорі не «винайшла» метод носіння дитини на матрацику, ми, безперечно, можемо сказати, що вона представила його світові через свою практику та свої роботи («Вбираючий розум»).
Це невеликий матрацик виконаний в овальній формі, що нагадує форму матки. Він робить простішим правильне тримання, підтримку дитини. З ним легше передати малюка до рук тата, чи інших членів родини. З матрациком можна перекласти дитину з рук на ліжко для сну, без перепадів температури. З ним комфортніше годувати. Топпончіно вбирає знайомі малюку запахи, що робить цей матрацик дуже рідним. Якщо у вас є старші діти, то вони зможуть безпечно взяти малюка на такому матрацику.
Наш партнер (якщо такий є), може так само легко носити й обіймати малюка, проводити з ним час і встановлювати свій контакт. Вони по-особливому вміють говорити, заспокоювати, купати дитину.
Важливо не перенасичувати в цей час життя дитини різними стимулами. Згадую себе, я хотіла одразу "розвивати доньку", не втратити жодної секунди часу. Давала їй чорно-білі карточки, музику, вірші, іграшки... Це все не потрібно новонародженому. Набагато важливіше для його розвитку зараз – спокійні батьки, що поряд. Будь-які "розвивашки" вам будуть корисні з трьох місяців. Відкладіть їх ще трохи.
Бондинг екстра важливий, якщо ви усиновили дитину. Вам так само потрібний час, щоб зрозуміти одне одного.
У новонароджених залишається безліч спогадів з внутрішньоутробного періоду. Ми можемо забезпечити схожий досвід в перші тижні життя малюка. Ось кілька порад, що можуть допомогти м'якій адаптації до нового світу:
Тактильний досвід:
-
залишайте ручки дитини вільними й відкритими. Хай малюк тягне їх до ротика та відчуває нові матеріали;
-
дитина дуже чутлива до всіх нових відчуттів. Намагайтесь плавно проводити всі маніпуляції вперше;
-
одяг повинен бути зручним, м'яким і в жодному разі не залишати слідів. Ця ж історія з підгузками;
-
ми можемо використовувати топпончіно для бондингу та щоб пом'якшити адаптацію до навколишнього;
-
в періоди активності, варто давати дитині можливість порухатись і протягнутись.
Слуховий досвід:
-
дитина уже знайома із нашим голосом. Продовжуйте говорити, співати малюку;
-
биття маминого серця може заспокоювати новонародженого. Хай малюк проводить час на вашому животі, тіло до тіла;
-
приваблювати можуть і звуки птахів чи музика, яку ви звикли слухати під час вагітності.
Візуальний досвід:
-
новонароджені бачать на відстані 30 см. Ми можемо тримати малюка ближче, щоб вони фокусували погляд на нашому обличчі;
-
від включеного світла, плавно помахайте пальчиками перед обличчям малюка, хай він спостерігає за цим;
-
мобілі для новонароджених також будуть корисними. Їх варто вішати в зоні гри, а не над ліжком. Придивіться до продуманої серії Монтессорі мобілів;
-
малюк буде спостерігати за середовищем навколо, за братиком чи сестричкою та їх рухами. За домашніми улюбленцями. Це все уже є розвивальним.
Більшість новонароджених не люблять, коли їх ставлять на якусь поверхню з рук. Саме тому, в період симбіозу, варто якомога більше часу проводити разом! Комусь для цього підійде слінг, комусь буде зручніше переносити малюка і тримати поряд у топпончіно. Але, в будь-якому випадку, адаптовуйте малюка до середовища і потрохи, плавно ставте на підлогу, на ігровий килимок, для занять з тренажером. Ставте з рук прямо на топпончіно, щоб не було різких перепадів тепла й аромату мами. Робити це можна з двох з половиною/трьох місяців.
